Віки – Жнива – Рівень дійсного і умовного становища – Шлях нашого Господа Ісуса – Шлях Його послідовників – Три класи в номінальній церкві – Відділення під час жнива – Прославлення класу Помазанців – Клас великого горя – Спалення куколю – Благословення світу – Славний результат.

A - World That Was
"Whereby the world that then was, being overflowed with water, perished."
2 Peter 3:6

C - Third Dispensation
"In the dispensation of the fullness of times he might gather together in one all things in Christ."
Ephesians 1:10

     По-перше, ми бачимо три великих епохи – А, В, С. Перша з них (А) продовжувалась від створення людини до потопу. Друга (В) – від потопу до початку Тисячолітнього царювання Христа в Його другому приході. І третя епоха, або “Епоха повноти часів”, (С) починається від початку Христового царювання і охоплює “наступні віки” (Еф. 1: 10; 2: 7).

     Ці три великі епохи часто згадуються в Святому Письмі: А названа “світом, що був”; В наш Господь назвав “цим світом”, ап. Павло – “злим сучасним віком”, а ап. Петро – “теперішнім” світом. С названа “майбутнім віком, де пробуває правда”, – на противагу сьогоднішньому злому світу. Сьогодні панують злі, а праведні страждають, тоді як в майбутньому світі все буде навпаки – пануватиме праведність, а страждатимуть лиходії, аж поки зло не знищиться остаточно.

"World that Was"
ended with the Flood.

     Оскільки перший “світ” (“небеса і земля” або порядок речей) проминув під час потопу, значить це мусів бути інший порядок, ніж “теперішній злий світ”, князем якого (по словах нашого Господа) є сатана. Отже, князь нинішнього злого світу не був князем того світу, що існував перед потопом, хоча і мав тоді свій вплив. Декілька віршів Святого Письма проливають світло на Божу діяльність в тому часі, дозволяючи ясно зрозуміти Його план в цілому. 

     З цих віршів випливає, що перший “світ”, або епоха перед потопом, був під наглядом і особливою опікою ангелів, яким було дозволено спробувати, що вони можуть зробити для підняття занепалого та зіпсованого людського роду. Без сумніву, маючи Божий дозвіл, вони прагнули спробувати це зробити, адже вони виявили свою зацікавленість, коли співали і вигукували з радості під час праці творення (Йов. 38: 7).

       Те, що ангели були дозволеними, хоч і безуспішними, правителями тої першої епохи, зрозуміло не лише зі всіх згадок про цей період, але до такого висновку можуть логічно привести слова апостола, який, порівнюючи теперішню епоху з минулою і майбутньою, сказав (Євр. 2: 5): “Бо Він не піддав ангелам світ майбутній”. 

     Ні, той світ має бути під контролем Господа Ісуса і Його співспадкоємців. Тому це правління буде не тільки справедливіше, ніж в “сьогоднішньому злому світі”, але й буде успішніше, ніж в першому світі чи епосі під “наглядом ангелів”. 

     Їхня неспроможність виправити людство очевидна з того факту, що людська неморальність дійшла тоді до такої межі, що Бог в Своєму гніві та праведному обуренні знищив в потопі весь людський рід, за винятком восьми чоловік (1 М. 7: 13).

     Ця спроба правління людини під контролем сатани має закінчитись в найбільшому часі горя, якого світ ще не знав. І так буде доведена марність не лише ангельських намагань спасти людство, але й власних зусиль людини досягти задовільного стану.

D - 
Patriarchal Age  
God’s special dealings with Abraham, Isaac, and Jacob.

     Вік D був часом, в якому Бог мав особливі стосунки з такими патріархами, як Авраам, Ісак і Яків.

E - Jewish Age
"You only have I known of all the families of the earth." 
Amos 3:2

     Дані їм обітниці були образом “кращих обітниць”, даних нам. Їх шлях пустинею до обіцяної землі був образом нашого шляху пустинею гріха до небесного Ханаану. Їхні жертви виправдували їх образно, не дійсно, тому що кров биків та козлів не могла звільнити з гріха (Євр. 10: 4). Але в Євангельському віці (F) ми маємо “кращі жертви”, які роблять примирення за гріхи всього світу. 

     Ми маємо “царське священство”, що складається з тих, хто жертвує себе Богу “живою жертвою”, святою і прийнятною через Ісуса Христа, Котрий є Головою, тобто “Первосвящеником нашого ісповідання” (Євр. 3: 1). В Євангельському віці ми бачимо реалії, тінями яких був Єврейський вік і його служби та обряди (Євр. 10: 1).

F - Gospel Age
"Wherefore, holy brethren, partakers of the heavenly calling, consider the Apostle and High Priest of our profession, Christ Jesus." Hebrews 3:1

     Злу все ще дозволено панувати і керувати світом, щоб через контакт з ним вони могли бути випробуваними, показуючи, бажають вони чи ні віддати людську природу разом з її привілеями та благословеннями, як живу жертву, вподібнюючись до Ісусової смерті, щоб вважатися гідними бути в Його подобі при воскресінні (Пс. 17: 15).

G -
Messianic Age
"Look for new heavens and a new earth, wherein dwelleth righteousness."
II Peter 3:13

     Протягом того віку гріх та смерть будуть навіки знищені, “бо належить Йому [Христу] царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми. Як ворог останній, смерть знищиться” – Адамова смерть (1 Кор. 15: 25, 26). Це  буде період великого відновлення. 

     Разом з Ісусом Христом царюватиме і Церква, Його Наречена, Його тіло, як і було Ним обіцяно: “Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його” (Об. 3: 21).

H - "Ages
to Come"
"In the Ages to Come he might show the exceeding riches of his grace." Ephesians 2:7

Jewish Age Harvest
"Lift up your eyes, and look on the fields; for they are white already to harvest." John 4:35, Matthew 3:11,12

     В цих жнивах закінчився Єврейський вік і почався Євангельський вік. Як показано на діаграмі, ці епохи заходять одна за одну.

     Але після цього ще протягом трьох з половиною років їм виявлялася ласка через зосередження на них Євангельського поклику. Це відповідало пророчим словам (Дан. 9: 24-27) про сімдесят тижнів (років) їхньої ласки. В середині останнього з них Месія мав бути вигублений (померти), але не за Себе.

       “Христос був умер [не за Себе, але] ради наших гріхів”, припиняючи тим жертви та приношення, в середині тижня, за три з половиною роки до закінчення сімдесяти призначених тижнів ласки для євреїв. Коли була складена справжня жертва, образні жертви, звичайно, не могли вже визнаватися Єговою.

     В тому часі Єврейських жнив бере свій початок Євангельський вік. Метою цього віку є поклик, розвиток і випробування “Христа Божого” – Голови і тіла. Це епоха Духа, тому буде властиво сказати, що Євангельський вік почався помазанням Ісуса “Святим Духом і силою” (Дії 10: 38; Лк. 3: 22; 4: 1, 18) під час Його хрищення. По відношенні до Церкви, Його тіла, він почався три з половиною роки пізніше.

Gospel Age Harvest
"In the time of harvest I will say to the reapers, Gather ye together first the tares, and bind them in bundles... but gather the wheat into my barn."
Matthew 13:30

"The harvest is the end of the age."
Matthew 13:39

     Як там перші сім років жнив були особливо присвячені праці в Ізраїлі і для Ізраїлю по тілу й були роками ласки, так і тут ми знаходимо подібні сім років, які мають подібне відношення до Євангельської Церкви. Після них має наступити період горя (“вогонь”) для світу, як покарання за беззаконня і як приготування до царювання праведності – про що буде сказано пізніше.

N - Plane of Human Perfection – Actual or Reckoned
"What is man, that thou art mindful of him?...Thou madest him a little lower than the angels."
Hebrews 2:6-9

R - Plane of Sin and Depravity
"Wherefore, as by one man sin entered into the world, and death by sin; and so, death passed upon all men, for that all have sinned."  Romans 5:12

Шлях до слави

     K, L, M, N, P, R представляють різні рівні.

     N – рівень досконалої людської природи. На цьому рівні знаходився Адам перед гріхопадінням. Але з моменту непослуху він опустився на рівень зіпсуття та гріха R, на якому народжуються всі його нащадки. Це відповідає “Широкій Дорозі”, яка веде до загибелі.

     Рівень Р представляє образне виправдання, яке вважалось досягнутим через жертви Закону. Це не була дійсна досконалість, бо “не вдосконалив нічого Закон” (Євр. 7: 19).

     N – це не тільки рівень людської досконалості, на якому знаходилась колись досконала людина Адам, але й становище всіх виправданих осіб. “Христос був умер ради наших гріхів за Писанням”, і внаслідок цього всі віруючі в Христа (всі, хто приймає досконалу і закінчену працю Того, Хто їх виправдовує) через віру вважаються Богом виправданими, немов вони є досконалими людьми, немов вони ніколи не були грішниками. 

     Отже з Божої точки зору всі, хто приймає Христа як свого Відкупителя, є умовно на рівні людської досконалості (N). Тільки з такої сторони людина може наблизитись до Бога або мати з Ним якусь спільність. Всіх, хто знаходиться на цьому рівні, Бог називає синами – людськими синами. Таким сином був Адам (Лк. 3: 38), котрий мав таку спільність перед своїм непослухом. 

     Всі, хто приймає закінчену нашим Господом Ісусом справу викупу, приймаються або вважаються відродженими до початкової чистоти, і внаслідок цього вони мають спільність або єдність з Богом.

Baptism -
A symbol of consecration.

  "...present your bodies a living sacrifice... your reasonable service."
Romans 12:1

     Деякі віруючі – виправдані особи – задоволені тим, яку радість та мир вони мають від віри в прощення їхніх гріхів, і не слухають голосу, який кличе їх піднятись вище. Інші ж, зворушені Божою любов’ю, показаною в їхньому викупі з гріха, і відчуваючи, що не належать собі, бо дорого куплені, запитують: “Господи, що велиш мені робити?” 

     Таким Господь відповідає через ап. Павла: “Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, – повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу” (Рим. 12: 1). Що ж мав на увазі апостол, переконуючи віддавати себе на живу жертву? 

     А мав він на увазі те, що ми повинні посвятити для служби Богу всі ті сили та здібності, якими ми володіємо, щоб відтоді жити не для себе, не для друзів, не для сім’ї, не для світу чи ще чогось іншого, а жити й вірно служити Тому, Хто купив нас Своєю дорогоцінною кров’ю.

     Ми не такі святі, як Ісус, Котрий був без гріха, бо належимо до осудженого роду; ані не вдалось нам ще повністю досягти досконалості в поведінці, бо ми не вважаємо, що вже досягнули тієї досконалості, до якої покликані. Ми маємо цей скарб в (крихких, протікаючих) земних посудинах, щоб слава нашої кінцевої досконалості була визнана як наслідок Божої милості, а не наших власних можливостей. 

     Але наша святість, прийнятність для Бога нашої жертви, є наслідком того, що Бог незаслужено виправдав нас від всіх гріхів через нашу віру в жертву Христа за нас.